Дмитро Ануфрієв: “Золошлакові матеріали є вигідною альтернативою для будівництва доріг в Україні”

06 Червня 2019

Ми в ЗМІ

Який дисбаланс застосування вторинних ресурсів у виробництві українських підприємств ви спостерігаєте?

У світі будівельна галузь є найбільшим споживачем таких відходів як металургійні шлаки. Ці залишкові продукти утворюються при виробництві чавуну та сталі. Будівельні підприємства використовують їх для виробництва цементу.

Проте в Україні спостерігається дисбаланс потреб будівельної галузі в цих матеріалах та обсягу вже нагромаджених шлаків. Адже цементу виробляється близько 9 млн т на рік, а металургійних шлаків на сьогодні вже нагромаджено понад 100 млн т, і близько 10 млн т утворюється щорічно.

При цьому для виготовлення цементу може бути застосовано не більш як 35% шлаків від загальної рецептури. І за такого дисбалансу, якого немає в Німеччині, США чи Японії, домовитись із виробниками цементу про збільшення обсягів використання вторинних матеріалів складно, оскільки вони вже споживають на межі своїх потреб. Така ситуація призводить до того, що для успішної утилізації цього типу відходів треба знаходити інші сфери споживання, впроваджувати нові технології, і для цього потрібна підтримка і з боку держави, і з боку суспільства.

Що можна зробити на практиці з залишками вторинних ресурсів і які рішення запропонувала ваша компанія?

Ми пропонуємо компаніям розробки з ефективного управління їхніми вторинними ресурсами. Слідуючи принципам економіки замкненого циклу це дозволяє максимально вилучити вторинні ресурси з наявних побічних продуктів і відходів. У подальшому можлива переробка продуктів для застосування у сферах споживання.

Система роботи з побічними продуктами «під ключ» дає можливість підприємствам економити власні ресурси: розв’язувати проблеми утилізації відходів, знижувати витрати на логістику до відвалів та економити на екоподатку з компанії-виробника. Також зменшується проблема захоронення або складування відпрацьованих ресурсів, що допомагає знизити вплив підприємства на довкілля. При правильній організації системи збуту можна збільшити виторг від реалізації вторсировини. Якщо виробник відходів готовий упроваджувати технології перероблення на своєму підприємстві, ми допомагаємо залучити зовнішнє фінансування для їх впровадження.

Як це відбувається на практиці?

Співпраця зазвичай починається з аудиту побічних продуктів і відходів підприємств. Спеціалісти аналізують, які саме відходи й побічні продукти виробляє підприємство, якої якості, скільки витрат вимагає утилізація і яким чином відбуватиметься. Потім ми дивимось на ринок, де можна застосовувати ці вторинні матеріали, які технології для їхнього перероблення існують у світі, прораховуємо економічну доцільність різних видів переробки та повторного застосування.

На наступному етапі ми допомагаємо змінити наявну систему утилізації відходів підприємства. Інколи достатньо лише оптимізувати системи збуту, маркетингу, логістики чи сервісу побічних продуктів і відходів для збільшення обсягу їхнього повторного застосування.

Якщо ж треба підвищити якість відходів або ж організувати їх переробку в новий продукт для застосування в інших галузях, то наша компанія розробляє проект із переробляння відходів під ключ і допомагає знайти кошти. Час від часу ми фінансуємо такі проекти самостійно, створюючи нові виробництва та робочі місця.

Так з’явилася наша перша фабрика з переробляння мікросфери. Це побічний продукт спалювання вугілля на теплоелектростанціях. Раніше цей товар просто нагромаджувався на золовідвалах. Щоб підвищити попит на цей продукт, достатньо було висушити й розділити його за розміром частинок.

На форумі “Свідомий бізнес” Ви розповідали, що в Україні утилізується невелика кількість промислових відходів. Які кроки необхідно зробити, щоб змінити ситуацію?

Сьогодні у країнах ЄС 90% золошлакових матеріалів, що їх утворюють європейські ТЕС, знаходять своє застосування. В Україні цей показник сягає 10%. Це лише поодинокий приклад. Щоб істотно змінити ситуацію з вторинною сировиною в Україні, треба переглянути наявні ДСТУ з додаванням специфікацій щодо побічних продуктів і відходів. Також потрібно створити систему зелених тендерів. Зокрема, запровадити «екологічний» критерій для закупівель за державні кошти. Потрібно створити умови, за яких надавався б пріоритет вторинній сировині, щоб у державі стимулювали споживання побічних продуктів у конкуренції з натуральними природними ресурсами. Корисним також було б створення системи сертифікації та стандартизації побічних продуктів для підтвердження факту, що ці товари сприяють зниженню навантаження на навколишнє середовище, яка існує, наприклад, у Японії.

Ви співпрацюєте з українськими компаніями чи міжнародний досвід також є? Який проект для Вас був найбільшим викликом?

На сьогодні ми працюємо з українськими підприємствами. Проте ми націлені вийти й на ринки країн СНД, і вже маємо досвід співпраці з теплоелектростанціями Казахстану.

Найбільшим викликом для нас було і є змінити ставлення українських підприємців і суспільства до свідомого застосування вторинних ресурсів. Адже попри те, що часто вони є ефективним замінником для природних ресурсів, мало хто погоджується їх використовувати. Зокрема, золошлакові матеріали є вигідною альтернативою для будівництва доріг замість природного гравію чи щебеню. Польща таким чином утилізувала близько 100 млн т ЗШМ.

Перешкодою в Україні для перейняття цього успішного досвіду є необхідність доопрацювати наявне законодавство, аби будівельники мали чіткі ДБНУ, рецептури використання цих побічних продуктів у дорожньому будівництві.

Наступною перепоною є логістика. Адже ці відходи потрібно доставити до місця будівництва від місця їх утворення. Вартість логістики залізничним або автомобільним транспортом зростає щороку. Тому природні матеріали, що добуваються неподалік від місця створення нової дороги, стають економічно доцільнішими, якщо порівняти з вторинними ресурсами, які треба привезти за 300—400 км. У таких випадках виникає потреба підтримки з боку і будівельників, і держави. Лише свідомий вибір застосування вторинних ресурсів може розв’язати проблему їх утилізації з користю для суспільства та екології.

Чи існує у Вас практика внутрішнього навчання в компанії?

Ми цінуємо працівників, які приносять свіжі ідеї, підтримуємо сміливі ініціативи й незалежність мислення. У компанії заохочують прагнення співробітників до самовдосконалювання. Фахівці з високим потенціалом, які стабільно демонструють високу результативність, можуть стати учасниками програми кадрового резерву й отримати менторську підтримку. Ми також інвестуємо в профільне й корпоративне навчання працівників на постійній основі. Наприклад, допомагаємо одержати сертифікацію ACCA, CFA, СІМА, DipIFR та регулярно проводимо внутрішнє навчання в межах проекту «Синергія знань СКМ». Працівники можуть вивчати англійську мову в робочий час і користуватись корпоративною бібліотекою.

Recycling Solutions співпрацює з міжнародними асоціаціями виробників вторинних продуктів, як-от European Coal Combustion Products Association. Наші співробітники регулярно обмінюються досвідом з колегами з інших країн на спільних заходах. Також ми часто відвідуємо ключові конференції та виставки з тематики промислових побічних продуктів та відходів, зокрема за кордоном.

Як Ви вважаєте, які ключові зміни або тенденції чекають Україну у питаннях переробки вторинної сировини?

У питаннях переробки вторинної сировини Україна орієнтується насамперед на досвід європейських країн. Наша країна зобов’язалася привести своє екологічне законодавство у відповідність до норм, прийнятих у ЄС. Тож усі ті тренди, які ми зараз бачимо в цих країнах, згодом прийдуть і до нас. Це стосується й збільшення норм щодо обсягу збору й перероблення вторинної сировини, заборони використання пластику та свідомого переходу до альтернативних джерел енергії задля зменшення викидів CO2

Українська держава поступово рухається в цьому напрямі. Уже понад два роки Міністерство екології та природних ресурсів України працює над оновленим законом про відходи, регулярно збираючи для його обговорення представників бізнесу та міжнародних організацій. Ми сподіваємося, що цей закон наблизить нас до умов, за яких переробляння вторинної сировини стимулюватиметься й знаходитиме підтримку в суспільстві.

Це побічний продукт спалювання вугілля на теплоелектростанціях. Раніше цей товар просто нагромаджувався на золовідвалах. Щоб підвищити попит на цей продукт, достатньо було висушити й розділити його за розміром частинок.

Джерело: GreenPost

Попередня новина Наступна новина